Окопний ворфейр вимагає спеціальної тактики і дій під час різних його видів. Вся стрілянина починається вночі. Коли ніхуя не видно і неможливо прицільно влучити у ворога. Тому стріляють зазвичай десь туди.
Вигляда це так: за день ти в бінокля роздивися все на світі. І напам'ять вивчиш карту орієнтирів і ізгіби окопів противника. По другому нізя, командір не дрємлє і час од часу задає каверзні вопроси: "ну шо там на Ельбрусє?", відповідь "Шо" і "а гдє ето" тягне за собою додатковий наряд і призводе до входу в стан зальоту.
Ти кілька разів за день прицілюєся по позиціям врага. Махаєш лапкою їм. Вони тобі відповідають. І чекаєш на кінець світла. Як вампір у труні, так сєпар у бліндажу жде поки сяде сонце. І тіко воно сяде, як по тобі прилетить кулеметна черга і далекий далекий крик "П-І-Д-А-А-а-а-а-р". Останні звуки прикрого слова чутно ледь ледь, бо стрілок викрикує їх на бігу до укриття. Бо очкує на отвєтку.
Якщо ти побачив (а ти вообше, сука, дивився, а не чай пив?) відкіля б'ють, то ти наводиш свій ПеКа і даєш чергу на 5 пульок. Якшо ПеКа не твій - то пульок з 25, бо не тобі чистити. І потім розумієш що целіка з 3йки на 9ку не перекинув і тому підару нать не засвистіло. Перекидаєш целіка і очкуєш висунуть єбач. Бо отвєтка гдє то рядом.
Доречі, якщо ти не побачив відкіля б'ють, то все одно навалюєш з ПКМа. Бо пішов він нахуй, ось що! Куди навалюєш, ну ееееей, нащо такі важкі питання?!?!?!
У відповідь (минут через 5) приліта ше пару черг, ти відповідаєш. Якщо ти навалив не по тому хто стріляє, а по їх сусідам, то ще один ВОП включається у гру. І шахматкою хуяриво починається по всьому району. І тут ти чуєш цей звук: дзелень. То самий страшний звук на войні - то звоне тапік. То камандір вийшов покурить і застав тебе на гарячому. Як в дитинстві, коли граєшся з хлопчиками яких мама не любе. Почув твою стрілянину. І звоне...
- шо у вас за хуйня?
- еееее. Орієнтир 9 (поняття зеленого не маю чи є в нас такий). По нам стріляють.
- де доповідь, блять?
- так тільки почали.
- пиздите шановний, пиздите. Ладно...
І тут камандір дає пизди і все затихає, або каже "ща ми їм" і починається катавасія...
Далі буде.
Іван Чупа
Вигляда це так: за день ти в бінокля роздивися все на світі. І напам'ять вивчиш карту орієнтирів і ізгіби окопів противника. По другому нізя, командір не дрємлє і час од часу задає каверзні вопроси: "ну шо там на Ельбрусє?", відповідь "Шо" і "а гдє ето" тягне за собою додатковий наряд і призводе до входу в стан зальоту.
Ти кілька разів за день прицілюєся по позиціям врага. Махаєш лапкою їм. Вони тобі відповідають. І чекаєш на кінець світла. Як вампір у труні, так сєпар у бліндажу жде поки сяде сонце. І тіко воно сяде, як по тобі прилетить кулеметна черга і далекий далекий крик "П-І-Д-А-А-а-а-а-р". Останні звуки прикрого слова чутно ледь ледь, бо стрілок викрикує їх на бігу до укриття. Бо очкує на отвєтку.
Якщо ти побачив (а ти вообше, сука, дивився, а не чай пив?) відкіля б'ють, то ти наводиш свій ПеКа і даєш чергу на 5 пульок. Якшо ПеКа не твій - то пульок з 25, бо не тобі чистити. І потім розумієш що целіка з 3йки на 9ку не перекинув і тому підару нать не засвистіло. Перекидаєш целіка і очкуєш висунуть єбач. Бо отвєтка гдє то рядом.
Доречі, якщо ти не побачив відкіля б'ють, то все одно навалюєш з ПКМа. Бо пішов він нахуй, ось що! Куди навалюєш, ну ееееей, нащо такі важкі питання?!?!?!
У відповідь (минут через 5) приліта ше пару черг, ти відповідаєш. Якщо ти навалив не по тому хто стріляє, а по їх сусідам, то ще один ВОП включається у гру. І шахматкою хуяриво починається по всьому району. І тут ти чуєш цей звук: дзелень. То самий страшний звук на войні - то звоне тапік. То камандір вийшов покурить і застав тебе на гарячому. Як в дитинстві, коли граєшся з хлопчиками яких мама не любе. Почув твою стрілянину. І звоне...
- шо у вас за хуйня?
- еееее. Орієнтир 9 (поняття зеленого не маю чи є в нас такий). По нам стріляють.
- де доповідь, блять?
- так тільки почали.
- пиздите шановний, пиздите. Ладно...
І тут камандір дає пизди і все затихає, або каже "ща ми їм" і починається катавасія...
Далі буде.
Іван Чупа
Tags: