![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dagraelДаже не комментирую, просто ржу)))
*****
Я чергував по КП роти: переді мною - рації і дві камери, одна наперед будиночка, друга назад. Коло мене сидить СанСанич, замполіт роти в розтягнутій майці і їсть борщ. В нього позивний "Ураган" і він їсть з такою силою, що розлітаються бризки.
Починається бій, гупає над дахом. До нас забігають троє в касках-броніках, з нашими шевронами. Я їх не знаю, тому беру пістолет і наводжу на першого з них. Вони представляються: психологи з Києва з перевіркою, мовляв, якщо у вас є хтось, в кого неадекватна поведінка і потрібна допомога, так ось ми тут є.
Те що вони хотіли допомогти – це нормально, тому що дійсно психологічна підтримка потрібна людям.
І от вони сидять в кутку, я вже пістолет прибрав, вони питають: "А що це у вас, бій?".
СанСанич, не відриваючись від борщу: "Валять".
"А що у вас так кожен день?".
Санич: "Та, вночі ще гірше".
"А є у вас хтось з неадекватною поведінкою?".
СанСанич каже, мовляв, ну, посидьте, зараз стріляти перестануть, пройдемося, я вам пару індивідів покажу.
І тут з літньої кухні, через двір, який скрізь прострілюється (я бачу по камерах, і вони бачать по камерах) іде Міша-кухар. Він іде з величезним кухолем кави, чорної як дьоготь. Повз нього стріляють, а він іде. Заходить до нас і, не звертаючи уваги на тих трьох, питається в СанСанича, де в біса поділися всі ложки, нема чим каву перемішати.
Санич втикає йому свою ложку в каву, гучно гучно колотить і продовжує їсти борщ. Міша всідається поряд і починає пити каву.
Закінчили стріляти, ті офіцери піднялися, сказали: "Дякуємо, до побачення". Більше вони нікуди не поїхали, а нам подзвонив комбат: "Придурки, що ви там вже натворили? Приїжджала комісія психологів, сказали – оцей ВОП знімайте повністю, вони всі неадекватні".
Влад Якушев
*****
Я чергував по КП роти: переді мною - рації і дві камери, одна наперед будиночка, друга назад. Коло мене сидить СанСанич, замполіт роти в розтягнутій майці і їсть борщ. В нього позивний "Ураган" і він їсть з такою силою, що розлітаються бризки.
Починається бій, гупає над дахом. До нас забігають троє в касках-броніках, з нашими шевронами. Я їх не знаю, тому беру пістолет і наводжу на першого з них. Вони представляються: психологи з Києва з перевіркою, мовляв, якщо у вас є хтось, в кого неадекватна поведінка і потрібна допомога, так ось ми тут є.
Те що вони хотіли допомогти – це нормально, тому що дійсно психологічна підтримка потрібна людям.
І от вони сидять в кутку, я вже пістолет прибрав, вони питають: "А що це у вас, бій?".
СанСанич, не відриваючись від борщу: "Валять".
"А що у вас так кожен день?".
Санич: "Та, вночі ще гірше".
"А є у вас хтось з неадекватною поведінкою?".
СанСанич каже, мовляв, ну, посидьте, зараз стріляти перестануть, пройдемося, я вам пару індивідів покажу.
І тут з літньої кухні, через двір, який скрізь прострілюється (я бачу по камерах, і вони бачать по камерах) іде Міша-кухар. Він іде з величезним кухолем кави, чорної як дьоготь. Повз нього стріляють, а він іде. Заходить до нас і, не звертаючи уваги на тих трьох, питається в СанСанича, де в біса поділися всі ложки, нема чим каву перемішати.
Санич втикає йому свою ложку в каву, гучно гучно колотить і продовжує їсти борщ. Міша всідається поряд і починає пити каву.
Закінчили стріляти, ті офіцери піднялися, сказали: "Дякуємо, до побачення". Більше вони нікуди не поїхали, а нам подзвонив комбат: "Придурки, що ви там вже натворили? Приїжджала комісія психологів, сказали – оцей ВОП знімайте повністю, вони всі неадекватні".
Влад Якушев
Tags: