Окопний ворфейор (типова ніч у АТО)

[dagrael]

Нас сиділо четверо в окопі. Я з Пєтой - пара намбер ван, як співа Дзідзьо, а Жора з Саньком - наші смєнщіки. Йшов пятнадцятий час. І вже потихеньку сіріло. Тєплік заряжений. Ночніка я потихеньку мощу на їбальніка. Окопи глибокі, лєнти до ПК забиті. Нішто не прєдвєщало бєди...

Навпроти нас 5 позицій сєпарів. 2 з них далеко і тому в лотерєї не участвують. Назвем їх: Відро, Жало і Смердюк. 2 дальні - Варан і Бебех. Ми сидим на Жмеринці, відповідно. Зліва од нас - Вермахт, зправа - Сальто. Позаду КСП невідомого підрозділу рівня взводу під позивним Шило.

- Ну шо, Пєтя. Буде сьодня вайна чи нє?

- Не буде.

- Ти заїбав! Чого?

- Война вчора була. Вони пизди хапнули. Засцють.

- І шо шо хапнули?

- Мєдічка ноч'ю катала. Жмура возили походу. А мстить, сьодня дньом мстили. Но туман був, то всі патрони на Київ полетіли. Ноччу впадло буде їм. От побачиш.

- І хуй з ними.

Сонце вже майже сіло. Останні промені світили в порожні амбразури сєпарського опорніка Жало. Жало ждало. Відро ждало. Смердюк тоже ждав. Варану і Бебеху як всєгда було похуй. Сонце сіло. Небо було сірим і було ще видно. Якшо зара не почнуть, то плакала моя пострєлушка. Сонце в єбальніка вже не світе. Можна в'їбать по нам з тяжолєнького. І поки ми свою дашку розкрутим, вже темно буде і хуй прицілимся нормально. АГСа ноччу впадло буде розкладувать і потому така хуйня як "в'єбать по укропам с ДШК" пройде безнаказанно.

На вулиці стемніло. Стрілянини нема.

- Підари. - я сплюнув собі під ноги.

- Чіво?

- Вайни нема. Я стріляти хочу. Диви! Повний магазін трасєрів наєбєнів. І ше пять пачок в кишенях. Ну і он *пинаю ящик ногою, він приємно шарудить набоями*, куди я те блядство діну?! Іржавіє сука. Прогул підарам поставлю.

Пульк

Над головой пролетів нічний пєздюль, в простоокоп'ї називаємий - прострєл.

- Шило, Шило, я - Жмеринка. Прострєл з орієнтіра Відро.

- спостерігай.

Пульк. Пульк. Пульк.

Одна з пульок попала в дерево в мене над головою.

- От пєдік. А ну, дай ка пакімона!

*В сторону Жала полетіло 3 короткі черги*

- Нахуя ти по Жалу насипав?

- А откуда били?

- з Відра!

- ой. Ну і похуй. Сам казав - хто не стріляє, а вигрібає Жало! Заїбали бо! Ібо нєхуй.

- І хуй на них.

Пульк.

З Жала прилетів простріл. "Пацани, ми на мєстє, всьо 4.5.0."

- ти диви. Абізяна ше й огризається.

*Ше три черги по Смердюку*

- а їм за шо?

- як шо? Ті пулякають. Значить всьо норм і ніяка развєдка до нас не лізе. А Смердюк мовчить. Замишляє шось!

- от сучара!

*Довжелезна черга від Вермахта по Жалу*

- о! Чьотінько положив!

Пульк. Пульк. Пульк. Пульк. Пульк.

Одночасно з Жала, Відра і Смердґка посипались постріли. Сєпари думали шо луплять прицільно.

- ніхуя собі! А ти казав шо вайни не буде!

- та то так.

Смєнщіки не спали. Тому вхопили чийогось пакімона і понесли на огнєву. Почалася катавасія.

- лівіше бери блядь! Куди стріляєш? В тєплак зиркай. Вдруг вже прилізли!

З противним шипінням над головой пролетіла граната від РПГ. Встряла десь в землю і не рвонула.

- ЛООООООООХ.- пролунало ехом.

- ПІДАРИ!!!!- озвались у відповідь.

Градус неадеквата лише наростав. Працювало зо 8 стволів з кожної сторони. Нас підтримали з Сальто. Зі сторони Варана прилетіло пару пострілів з ПТРД. Угомоніться, мов. Дайте поспати.

- диви, диви. Орієнтір 4. Лівіше. Підар. Бачиш? Ага. Лівіше. Вище. Нижче. Єсть. Задавили.

Сєпари принесли 2 пакімона і почали нас давити.

Внєзапно по окопу до нас приліз Сєрьога.

- я знаю шо завтра дєжурю. Но тут весело у вас. А мені не спиться.

Понєдєльнік почався в суботу. ЗСУшніки злазилися по окопах як Агєнт Сміт у другій матриці. На опорніку нас було вже десятеро.

- дашку неси.

- Я Жмеринка, я жмеринка! Шило, шило. Да, да. Пиздани з АГСу. Куди? Туди! Ага. По Жалу наїбень.

- Заряжай. Нє, отого короба. З рискою. Той ночний, з трасєрами.

- бля, в кого ночнік?!

- жмеринка, жмеринка. Я - Сальто. Біля восьмого підар з СВД. Заїбав в доску. Шугани.

- счаз.

- то шо, АГС буде работать чи хуй?!

- сука заїло.

- пацики, хтось кофе буде?

- Жало задавили. Зара ше Відру насипем і щитай шо раунд за нами.

- їбать, чьотінько з АГСу по Смердюку в'їбали.

- я підсвічую. Готов?

- кому з цукром?

- кому тре зарядити, скидуйте лєнти і магази. Ага. Ага.

- ховайся. Сядь!!!

- да. Да. Чьотко в Смердюка прильот. Красави. Як в Жало цілились? Та похуй уже. Продолжай. Короткіми так. Растягуй.

- заряжаю!

- от сука. Прям перед єбалом трассєр влетів в бруствєра. Єбать, я ахуєвший.

На годиннику було 21.12. ми вже годину як перестояли.

- от сука підари. Вєтка на голову впала!

- шо значить АГС заклинив?

І тут крик на весь окоп:

- ЧАААААААЙНИК!!!

Всі оживились.

- хто на смєні? Дєжурьте. Ми - пить каву!

Окопи враз опустіли. Двоє чергових бродять з тєплаком і ночніком по амбразурах.

Здалеку Жало намагається продовжити веселуху, але укропам ліньки. Смердюка задавили. Відро ахуєло од прильотів з АГСа по Смердюку.

Варан і Бебех далеко. Їм похуй.

Раз в пару хвилин лунають окремі простріли. Десь кипить чайник. Хтось заряжає нову лєнту. Ще одна, типова, ніч окопного ворфейру майже пройшла.

Ми з Пєтьой сиділи в бліндажику і пили розтворімий якобс. На ногах в мене розкинувся здоровезний рудий кіт Пшонка. Права передня лапка в нього побита осколком. Але котик її зализав і в хуй не тарабане на той счьот.

- а ти казав войни не буде!

- хіба то война. От вчора... Ото война була. Три раза петрика за ніч чистив.

- може ше під ранок прснуться?

- навряд. Не буде войни...

Іван Чупа