#АТОсофізми

[dagrael]

Відкрив для себе чудову підбірку так званих "армійських софізмів", а точніше - "софізмів АТО".
Це висловлювання, мудрощі або міні-історії з життя військових у АТО, які розкривають саму її сутність. Я перечитував і наче знову опинявся там.
Там - це поле, схил терикону або напівзруйнована будівля... Унітазів, джакузі, мікрохвильовок, кухонних плит (та навіть гарячої води) - вибачте, але немає. Є окопи, бліндажі, шпарини...
Десь неподалік бахкає, вибухи лягають все ближче ("о, Васильок на пріходє!.."), а хлопці стоять та гиржуть з Василя "Самбуки", фаготника, який переплутав капці і зараз розсікає позицією як "неформал" (с) у різнокольорових "шузах".
Ротний тим часом прискіпується до старшини, що вже заховався до бліндажу: "Петровичу, в тебе юшка википає у казані, а ти як жук закопався! Трясця тобі, воно ж далеко! Юшки не буде - до сєпарів побіжиш за гарячим!.."
А кулеметник про всяк випадок лаштує "апарат" - ану як полізуть...

Щоб це зрозуміти - це треба побачити. Цим треба пожити. Це требі пропустити через себе...
Але щоб хоча б дещо зрозуміти, варто й почитати.
Отож, читайте, браття!

Армійські софізми